ДРУЖИНИ ПРИВИДІВ
Дубинянська Яна .

ДРУЖИНИ ПРИВИДІВ.

В книгу увійшли дві повісті: «Дружини привидів» та «Комуна». Чоловіки цих жінок загинули, загасивши радіоактивну пожежу і запобігши світовій війні. Але згодом на території колишньої ворожої держави з’являються їхні “фантоми-відбитки”… У повісті «Комуна» подано на перший погляд абсурдний, проте чітко регламентований світ. Тут у спеціальних комунах ізолюють кожного, хто має будь-які відхилення від «соціальної норми»…

Сучасна проза. Соціальна фантастика

21,00 ₴ 21.0 UAH

21,00 ₴

Купити
  • ISBN: 978-966-2961-31-7
  • Автори: Дубинянська Яна
  • Мова: Ukrainian / українська
  • Обкладинка: М'яка
  • Видавництво: Нора-Друк
  • Рік видання: 2008
  • Сторінок: 240
  • Серія: ПК (Популярні книжки)
  • Категорія: Всі

Про автора

Яна Дубинянська


Схожі видання

Дубинянська Яна

ЛИСТИ ДО ПОЛКОВНИКА

Курков Андрій

НІЧНИЙ МОЛОЧНИК

Денисенко Лариса

САРАБАНДА БАНДИ САРИ

Кук Эндрю

СИДНЕЙ РЕЙЛИ ST1. В ПАУТИНЕ СЕКРЕТНЫХ СЛУЖБ.


Середній

5

1 кометар

avatar
Kira Malko

Published on липень 15-го 2018, 6:28:12 вечора

Це найкраще, що я читала в своєму житті. Так само я казала і про попередню книжку Франчески Меландрі, «Ева спить». Я так доволі часто кажу, і ніколи не брешу.

«Вище від моря», як і «Ева», дотикається до політики, але рівно настільки, щоб це було цікаво. Тут, як і в «Еві», йдеться про кохання, але подано це так, щоб не засумували любителі читати про політику. Тут є і роздуми про революцію, і зворушливі спогади з особистих історій персонажів, і брутальні подробиці тяжкого існування у в’язниці – в’язнів і наглядачів. І все це – на такому собі мальовничому безіменному Острові – був би райським куточком, якби його не використовували за іншим призначенням. Бо, якщо хочеш когось відокремити від світу, «немає стіни вищої, ніж море». Слова, назви і називання в цій історії мають особливе значення. Меландрі взагалі дуже точно оперує ними, вона фактично сюжет будує на окремих словах, і добре, що переклад зберігає цю майстерність. Що ще радує і захоплює, як і в «Еві», – це повна відсутність будь-яких авторських суджень, співчуття чи повчання. Відсторонений, але скрупульозний погляд і збалансованість викладу – характерні фішки Меландрі. Рефлексія і спогади в неї ненав’язливо влітаються в розвиток подій і рухають сюжет.

Ще одна дуже рідкісна штука: персонажі тут, як і обставини, в яких вони опиняються, немов самі себе творять і зображають. Коли тут і там натрапляєш на дуже виразні, але побіжні натяки – і вони одразу відкривають значно ширшу перспективу, дають значно глибше уявлення про те, що, як і чому. Такі натяки неможливо виокремити чи спланувати – вони формуються самі вже під час письма і, мабуть, свідчать про «живість» персонажів і реалістичність художнього світу.

Ну а ще ця історія спонукає до переосмислення значення слова «пощастило».