КІНО НА ПАПЕРІ
Роздобудько Ірен , Санін Олесь .

КІНО НА ПАПЕРІ.

Кіно створюється на папері. І ці «папери» мусять бути такими, аби прочитавши їх, режисер зрозумів: це саме те, про що він хотів говорити зі світом! Кінодраматургія – не спосіб самореалізації, а досить чітка наука зі своїми законами. Які вони? Як зробити, аби ваш сценарій продюсери прочитали в першу чергу?.. Про це – перша частина книжки.В другій частині збірки – літературний синопсис сценарію «Садок вишневий…», котрий був написаний в 2008 році, отримав спецвідзнаку міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» і зі значними змінами став стрічкою «Поводир» режисера Олеся Саніна у 2013 році.«Я повернусь!» – сценарій, створений для відомого режисера і актора Ахтема Сейтаблаєва задовго до анексії Криму. В ньому – епічна історія кримськотатарської дівчини від 1930-х до середини 80-х років. Героїня, всупереч випробуванням долі, все життя мріяла повернутися до рідного Криму. І повернулась. Адже те, про що мрієш – збувається, якщо ти вмієш за це боротися.Ілюстрації Світлани Фесенко.

80,00 ₴ 80.0 UAH

80,00 ₴

Купити
  • ISBN: 978-966-8659-64-5
  • Автори: Роздобудько Ірен , Санін Олесь
  • Мова: Ukrainian / українська
  • Обкладинка: тверда
  • Видавництво: Нора-Друк
  • Рік видання: 2016
  • Сторінок: 288
  • Категорія: Всі

Про автора

Ірен Роздобудько


Схожі видання

Дубинянська Яна

ЛИСТИ ДО ПОЛКОВНИКА

Заремба Пйотр

ПЛЯМА НА СТЕЛІ

Литвин Ярослава

ПУХНАСТА

Денисенко Лариса

САРАБАНДА БАНДИ САРИ


Середній

5

1 кометар

avatar
Kira Malko

Published on липень 15-го 2018, 6:28:12 вечора

Це найкраще, що я читала в своєму житті. Так само я казала і про попередню книжку Франчески Меландрі, «Ева спить». Я так доволі часто кажу, і ніколи не брешу.

«Вище від моря», як і «Ева», дотикається до політики, але рівно настільки, щоб це було цікаво. Тут, як і в «Еві», йдеться про кохання, але подано це так, щоб не засумували любителі читати про політику. Тут є і роздуми про революцію, і зворушливі спогади з особистих історій персонажів, і брутальні подробиці тяжкого існування у в’язниці – в’язнів і наглядачів. І все це – на такому собі мальовничому безіменному Острові – був би райським куточком, якби його не використовували за іншим призначенням. Бо, якщо хочеш когось відокремити від світу, «немає стіни вищої, ніж море». Слова, назви і називання в цій історії мають особливе значення. Меландрі взагалі дуже точно оперує ними, вона фактично сюжет будує на окремих словах, і добре, що переклад зберігає цю майстерність. Що ще радує і захоплює, як і в «Еві», – це повна відсутність будь-яких авторських суджень, співчуття чи повчання. Відсторонений, але скрупульозний погляд і збалансованість викладу – характерні фішки Меландрі. Рефлексія і спогади в неї ненав’язливо влітаються в розвиток подій і рухають сюжет.

Ще одна дуже рідкісна штука: персонажі тут, як і обставини, в яких вони опиняються, немов самі себе творять і зображають. Коли тут і там натрапляєш на дуже виразні, але побіжні натяки – і вони одразу відкривають значно ширшу перспективу, дають значно глибше уявлення про те, що, як і чому. Такі натяки неможливо виокремити чи спланувати – вони формуються самі вже під час письма і, мабуть, свідчать про «живість» персонажів і реалістичність художнього світу.

Ну а ще ця історія спонукає до переосмислення значення слова «пощастило».